Богдан Мычка,
Броукен Эрроу, США
Образование высшее - графический дизайнер, также вэбмастер христианского Портала «Град Божий»; поэзию любит и ценит, сам пишет эпизодически. С недавнего времени начал увлекаться прозой. сайт автора:Слова и мысли / Творческая отдушина
Прочитано 17978 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Безупречно! А тот человек, который оценил это стихотворение на "двойку", наверняка сделал это в порыве какого-то нехорошего чувства и был, мягко говоря, глубоко неправ. Комментарий автора: Спасибо, что заступились! Мне, право, не так важны оценки, как коментарии -- ваши, например! Рад вам опять!
Константин
2005-09-18 21:27:44
Спасибо большое.
Константин Комментарий автора: И вам!
Богданова Наталья
2010-07-09 11:46:48
Спасибо! Здорово! Не часто прочтешь о душе, "покинувшей тело"...
Благословений Вам! Комментарий автора: Спасибо за отзыв!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
