Грусть в человеке – что это такое?
Она в сосудах у него течет?
Или извне, как пагубное, злое,
Внедрившись беспрепятственно, живет?
Нет, грусть – она рождается потерей.
Той, о которой даже сам забыл.
Поэтому и поиск, в самом деле,
Организовывать нет смысла и нет сил.
...Вот – потеряли мы ключи от дома.
Мы ж не грустим, а ищем, всех виня.
Предмет известный, хорошо знакомый,
Находим – были поиски не зря.
...Теперь представьте – человеком РАЙ потерян.
Потерян безнадежно, навсегда.
И о пропаже той забыть успели,
Душа лишь вспоминает иногда...
Сейчас, в материальном этом мире,
Ее порадовать – труд невелик:
На выставке, курорте, в магазине
Лишь расплатись – и счастлив будешь вмиг!
...Да только также грусть течет по венам,
Как память, как предчувствие любви,
Как бездна, что давно открыта всем нам...
Вот только "Наполнитель" бы найти.
Опять же – что искать, если не знали?
Кто знал – забыл, увлекшись суетой...
Но есть, Кто вечно быть желает с нами –
Господь – лишь сердце для Него открой!
Богданова Наталья,
Россия. Москва
Господь принял меня в семью Своих детей в 1999 году. Работаю врачом.
Несколько лет своими стихами говорю людям о любви Христа.
За все, что было, есть и, конечно, будет в моей жизни благодарю моего Спасителя! e-mail автора:bogdanova_n@list.ru
Прочитано 3683 раза. Голосов 6. Средняя оценка: 4,83
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Аминь!
Душа грустит, желает снова к Возлюбленному, а ее суетой кормят, пытаясь отвлечь... Комментарий автора: Да, Наденька, так и есть!
spas1@list.ru
2012-02-25 18:20:04
Да, "что имеем - не храним, потерявши - плачем"... Только жаль, что мир даже и знать-то не хочет, что есть ЧТО-ТО и КТО-ТО лучше, чем эта земная суета... Комментарий автора: Аминь!
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
