Анатолий Болутенко,
г. Гродно, Беларусь
Родился в 1936 году в Беларуси, 37 лет прожил в Украине, в том числе, 31 год в городе Львове, теперь живу в Беларуси, в городе Гродно.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Драгоценный брат в Господе Анатолий!
Благодарю Господа за такой чудесный дар. который ОН вам дал писать такие вдохновенные строки. полные мудрости. милосердия и любви Божьей. Да благословит вас Господь во всем. Служите ЕМУ не устанно дарами. которые ОН вам дал по благодати ЕГО и любви великой . Комментарий автора: Сердечно благодарю за Ваши тёплые слова, полные
любви к Господу и человеку. Пусть Господь благословит
нас, чтобы мы, прежде всего любили друг друга, как и Он
возлюбил нас, и умели прощать друг друга.
морозова светлана
2006-04-02 20:24:52
Гордыня в нас, прощать мы не умеем.
Стремимся осудить, а не помочь.
Друг друга, к сожаленью, не жалеем.
Забыли, что один лишь миг живём.
Вспоминаем о прощении лишь тогда, когда человека уже нет рядом, а жаль...
Елена
2008-08-13 20:15:04
Потрясающе
ВешкаЕлена
2009-01-24 20:38:49
благодарю Господа за то,что Он открыл для меня Ваши стихи!
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
