В Господню руку серце положив,
Вдивляючись в Його пресвітлі очі.
Я сяйво їх нестиму дні і ночі,
Де б не ходив.
Вони мене зігріють в стужі час
І втишать жар душі у дні пекельні.
У світлі їх усі думки непевні
Втечуть ураз.
Господні очі, ваше світло хай
Заллє мій розум й душу безборонні
І серце те, що у святій долоні,
Наповнить через край.
Хай серце трепетне, забувши про вагу,
Ридає в благодатному промінні.
Любові сльози, ніжні і дитинні,
З собою принесуть снагу
Для стуків відданих у непривітнім світі,
Що роздає, немов дари, печаль.
...Ти, серце, в Господа, тебе не вразить жаль,
Тебе бо люблять і навчать любити.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : А моя «плотяжка» лучше - Светлана Кнорр Иакова 4-11 "Не злословьте друг друга братия : кто злословит брата или судит брата своего, тот злословит закон и судит закон ;а если ты судишь закон, то ты не исполнитель закона, но судья. Един Законодатель и Судья, могущий спасти и погубить а ты кто, который судишь другого?"
Поэзия : Что мы сеем ?.. - Николай Зимин А добро ... Оно не нужно .
Оно слишком просто душно .
И идем мы , друг , пиная
Все его , и забывая ...
Все грехи чужие видем .
И не любим , - ненавидем .
А душа чужая плачет .
Что душа чужая значит ,
Если только обличаем .
Грех чужой все замечаем ,
А грехи свои лелеем .
Что мы завтра , друг , посеем ?...
